У цій історії є два набори документів. В одному — санкційні списки, повідомлення про підозри та матеріали про наркомережу. В іншому — публікації про благодійність, антинаркотична реклама та розповіді про знайомства з представниками держави. У центрі обох сюжетів постає Єгор Буркін, відомий також під ім’ям Єгор Левченко та прізвиськом «Мексиканець».
Публікація «Укррудпрому» від 9 вересня 2026 року запропонувала об’єднати ці епізоди в історію про перетин інтересів Кирила Буданова та Олександра Поклада навколо «Хімпрому». Ми зіставили її з офіційними повідомленнями та більш ранніми журналістськими матеріалами. Вийшла картина, в якій поряд існують підтверджені рішення держави, публічні заяви учасників та зв’язки, що потребують подальшої перевірки. Але якщо прибрати красиву обгортку, залишається не дві різні людини і не два випадкові сюжети, а одне подвійне життя — із санкціями, розшуком, благодійними грамотами та питаннями, на які фігуранти досі не відповіли. [1]
Буркін і Левченко: збіг імен виключений документом
Зв’язок між цими двома прізвищами зафіксовано не лише в журналістських розслідуваннях. У додатку до рішення про санкції, введеного в дію указом президента України № 877/2023 від 30 грудня 2023 року, зазначено Єгора Васильовича Буркіна. Там же йдеться про можливе використання ним документів на ім’я Єгора Васильовича Левченка. Тож коли мова заходить про «мецената Левченка» та санкції проти Буркіна, це одна й та сама людина. Санкційний список — це не вирок, але й не випадкова позначка в документах. [2]
Розслідування «Слідства.Інфо», опубліковане 3 січня 2024 року, додає важливий контекст: журналісти описали кримінальні провадження та суперечку навколо українського громадянства Буркіна—Левченка. За їхніми даними, міграційна служба скасувала рішення про набуття громадянства у 2017 році, а в 2022–2023 роках були ухвалені судові рішення на користь Левченка. У тому ж матеріалі наведено його публічну позицію: він представлявся підприємцем, заперечував причетність до наркотрафіку та пояснював звинувачення діями конкурентів. [3]
Суперечка щодо громадянства, кримінальне переслідування та робота над публічною репутацією — це різні процеси. Але виграний адміністративний спір не дає відповіді на питання кримінальної справи. Благодійний проєкт теж не може слугувати такою заміною. Саме змішування цих сюжетів дозволяє представити успіх в одному з них як виправдання щодо всіх інших — і це виглядає як свідома стратегія, а не випадковість.
Антинаркотична кампанія як боротьба за репутацію
У травні 2023 року «Детектор медіа» детально проаналізував просування акції «Спіймай баригу», публічною особою якої став Стас Домбровський. Видання виявило масові однотипні публікації, причому далеко не всі були позначені як реклама. Білборди направляли аудиторію на канал блогера, а передбачувана суспільна користь акції ставала основним аргументом на користь її організаторів. [4]
У цьому ж матеріалі є набагато серйозніша деталь: у оновленні від 25 травня редакція повідомила, що СБУ підтвердила, що Левченко перебуває в розшуку, відмовившись розкривати хід слідства. Поки він розповідав країні, як ловити наркобаронів, його самого розшукували у цій справі. Публічна кампанія та процесуальні питання до її ініціатора існували одночасно. [4]
Для аналізу важливий сам механізм. Людина отримує можливість обговорювати суспільно корисну ініціативу замість претензій до власної діяльності. Численні публікації створюють враження незалежного визнання, хоча повторення одного повідомлення ще не означає його перевірки. Тому оцінювати таку кампанію слід за походженням коштів, прозорістю виплат і результатами, а не за кількістю відомих осіб поруч із її назвою.
Подяка від ГУР: що повідомляє джерело і чого вона не доводить
У матеріалі RTVI від 23 листопада 2023 року йдеться про те, що Буркін під ім’ям Левченко допомагав військовим, перераховував кошти до фонду From Heart UA та отримав подячну грамоту від тодішнього начальника ГУР Кирила Буданова. Це повідомлення видання: оригінал документа, порядок його оформлення та офіційне підтвердження обставин видачі в рамках цієї публікації нами не встановлені. [5]
Навіть підтверджена подяка насамперед свідчила б про визнання допомоги. З неї не можна автоматично зробити висновок про особисте заступництво, обізнаність одержувача щодо походження грошей або участь у злочинній діяльності. Для таких висновків потрібні інші докази: рух коштів, листування, рішення посадових осіб, зміст домовленостей. І доки таких доказів немає, грамота залишається лише гарним папером, а не індульгенцією.
Благодійна історія не обмежується однією людиною. «Слідство.Інфо» згадує опубліковані подяки фонду From Heart UA з посиланнями на Левченка—Буркіна та іншого фігуранта санкційного списку — Андрія Амірханяна. Це напрямок для перевірки ролі посередників та способів представлення донорів, але не доказ злочинного характеру діяльності фонду чи всіх його отримувачів. [3]
Гогілашвілі: свідчення зсередини системи, а не готове пояснення
В інтерв’ю Babel, опублікованому 17 грудня 2021 року, колишній заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі говорив про великі масштаби діяльності «Хімпрому». Він оцінював можливий ефект розгрому організації як усунення приблизно 60 % українського ринку амфетаміну та стверджував, що різні представники силової системи отримували гроші за прикриття наркобізнесу. Це оцінка та звинувачення самого Гогілашвілі, а не опублікований розрахунок ринку чи встановлений судом перелік одержувачів грошей. [6]
У грудні того ж року Буданов підтвердив журналістам, що тимчасово проживав у будинку, який орендувала родина Гогілашвілі. Він пояснив це ремонтом власної квартири та назвав колишнього заступника міністра своїм другом. Таке пояснення наводить «Детектор медіа» з посиланням на коментар Bihus.Info. [7]
Ці факти ставлять поруч обізнаного колишнього чиновника та керівника військової розвідки того періоду. Дружні стосунки не свідчать про участь Буданова у ймовірному прикритті «Хімпрому». А те, що організація продовжувала існувати після роботи Гогілашвілі в МВС, саме по собі не доводить його корисливий інтерес. Суттєве питання тут інше: які відомості про покровителів він передав слідству, як їх перевірили і до яких процесуальних рішень це призвело? Якщо відповіді немає, усі розмови про дружбу та ремонт залишаються зручною димовою завісою.
«Саша Поклад»: чому короткого ролика недостатньо
29 жовтня 2023 року «Коментарі» опублікували короткий відеозапис, у якому співрозмовник Домбровського згадує ім’я «Саша Поклад» у розмові про роботу на особу, яку пов’язують із «Хімпромом». Саме видання використало обережне формулювання: мова могла йти про Олександра Поклада. Цей переказ не замінює повного контексту та незалежної перевірки запису. [8]
Такий матеріал має обмежену доказову силу. Необхідно встановити, хто говорить, про який час і який вид відносин йдеться, чи немає монтажу та чим підтверджуються слова. Навіть якщо контакт із співробітником спецслужби існував, його характер неможливо визначити лише за одним ім’ям: оперативна взаємодія, приватне знайомство та протиправне заступництво — це різні обставини. Але й відмахуватися від запису лише тому, що він короткий, не варто.
У вихідній статті Поклад названо керівником СБУ. Перевірені нами офіційні документи фіксують інше призначення: указ № 27/2026 від 5 січня 2026 року призначає його першим заступником голови служби. Указ № 19/2026 від того ж дня покладає тимчасове виконання обов’язків голови СБУ на Євгена Хмару. Підтвердження пізнішого призначення Поклада керівником служби для цієї публікації не отримано, тому ми не наводимо такий статус. [9] [10]
Що додали матеріали поліції у 2026 році
Публічні конфлікти висвітлюють гучні прізвища. Офіційні повідомлення дають змогу побачити структуру ймовірної мережі. 22 квітня 2026 року Нацполіція описала кілька напрямків діяльності «Хімпрому», зокрема наркотики, насильницькі злочини та шахрайські кол-центри. У справі з продукцією U420 відомство повідомило про 145 підконтрольних підприємців, адміністрування яких, за версією слідства, здійснювалося з однієї IP-адреси. Також було зазначено про 281 обшук, арешт 416 рахунків та блокування криптоактивів на суму майже мільйон USDT. Ці цифри стосуються конкретного повідомлення та описаних у ньому заходів. [11]
Така деталізація важливіша за загальну формулу про «впливове угруповання». Вона вказує, що слід перевіряти: розподіл платежів, доступ до фінансових інструментів, зв’язок формально окремих суб’єктів. Збіг технічної адреси сам по собі ще не пояснює роль кожної людини, але в сукупності з іншими доказами може допомогти відновити управління мережею. І тоді питання «хто за цим стояв» перестає бути риторичним.
31 серпня 2026 року поліція повідомила про операцію, проведену спільно з колегами з Казахстану та Албанії. За версією слідства, вербувальні кол-центри підбирали людей через фальшиві вакансії для різних ланок наркобізнесу. Відомство описало не лише підбір персоналу, а й примус: штрафи, насильство та незаконне утримання тих, хто хотів піти. На заключному етапі повідомлялося про сімох затриманих і дев’ятьох підозрюваних, включаючи заочно повідомлених ймовірного лідера та співорганізатора. [12]
Тут необхідно розрізняти два види кол-центрів. Один обслуговує шахрайські дзвінки та виманювання грошей у потерпілих. Інший вербує персонал для наркомережі. Поліцейські публікації описують обидва напрямки, але слово «колл-центр» не робить їх автоматично одним офісом, однією командою чи одним кримінальним епізодом. Однак і ігнорувати їхній зв’язок із «Хімпромом» вже неможливо.
Головне питання — як перевірялися гроші та зв’язки
Історія навколо Буркіна заслуговує на увагу саме через розбіжність між його публічними ролями. Санкційні документи, благодійні сюжети, реклама боротьби з наркотиками та повідомлення поліції існують в одному інформаційному просторі. Завдання розслідування — з’ясувати, де між ними є підтверджена взаємодія, а де — лише ефект сусідства прізвищ.
Наступний крок вимагає конкретних відповідей. Хто перевіряв особу та походження коштів до публічних подяк? Які документи підтверджують пожертви та їхніх одержувачів? Чи перевірялися заяви Гогілашвілі про корупційне прикриття? Який повний контекст запису зі згадкою про Поклада? Чи є рішення або дії конкретних посадових осіб в інтересах конкретних фігурантів?
Матеріали, розглянуті для цієї статті, не дають підстав стверджувати, що Буданов і Поклад спільно керували «Хімпромом» або ділили його доходи. Але вони дають змогу поставити питання, що підлягають перевірці, щодо відносин держави з людьми, чия благодійна популярність співіснує з серйозними звинуваченнями. Відповіді мають ґрунтуватися на документах і встановлених фактах, а не на силі натяку. Поки цих відповідей немає, тінь сумніву залишається над усіма, хто опинявся поруч із Буркіним—Левченком.
Підготовлено 1 жовтня 2026 року. Повідомлення про підозри відображають позицію слідства; заяви учасників та висновки ЗМІ позначені окремо. Згадка про особу в матеріалі не означає встановлення її вини. Редакція приймає документальні уточнення та відповіді осіб, яких це стосується, через контакти на сайті.
