Поки публічна біографія Володимира Продивуса будувалася навколо боксу, його ділову історію супроводжували земельні суперечки, розслідування щодо піску та бурштину, а потім — купівля морського порту. Ми зіставили ці епізоди з реєстрами та судовими рішеннями, включаючи документи 2026 року.
У цій історії кілька точок на карті: кабінет народного депутата, берег Дніпра на Видубичах, бурштинові ліси Рівненської області та причали Білгорода-Дністровського. Їх об’єднує постать Володимира Степановича Продивуса — підприємця, колишнього регіонала та спортивного функціонера, чиї інтереси давно виходять за межі рингу. Парламентська картка, розслідування та історія портової угоди дають змогу простежити цей маршрут за датами. [1][4][6][18][19]
Особливо показово, що скандальні публікації та судові розгляди не зупинили розширення його активів: у 2025 році компанія за його участю завершила оформлення морського порту, а в 2026-му її структура власності знову змінилася. Документи щодо цієї угоди свідчать про передачу великого активу; суспільний інтерес тут полягає в масштабах бізнесу та прозорості людей, які його контролюють. [19][20]
Досьє Володимира Продивуса: біографія, організації та хронологія →
Депутатський мандат і будівельний капітал
В офіційній біографії Продивуса немає загадки щодо походження його парламентського статусу. До Верховної Ради VII скликання він пройшов за списком Партії регіонів під № 56; депутатські повноваження тривали з 12 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року. На момент обрання він очолював наглядову раду «Мостобуду». Бізнес і політика, таким чином, перетиналися в його кар’єрі відкрито й документально. [1]
14 жовтня 2014 року рух «ЧЕСНО» зафіксував на фото, як уже позафракційний депутат Продивус порушував вимогу особистого голосування під час призначення Степана Полторака міністром оборони. Епізод невеликий на тлі земельних та сировинних історій, але конкретний: дата, парламентське рішення та опублікований знімок. [2]
Сьогодні під час перевірки будівельних активів необхідно розрізняти юридичні особи. У картці ТОВ «Мостобуд», код 38039364, Продивус зазначений як учасник із часткою 41%. Це товариство з обмеженою відповідальністю; його не можна автоматично ототожнювати з однойменним акціонерним товариством або будь-яким підприємством, у назві якого є слово «міст». [3]
Видубичі: земля для мосту, питання щодо піску
У вересневому розслідуванні «СтопКор» 2024 року йшлося про ділянку на вулиці Промисловій, 4, та операції з піском, які журналісти пов’язували з «Мостобудом». Автори писали, що ділянку площею 16,8 га у 2006 році надавали для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу, а потім вона опинилася в центрі суперечки щодо суборенди та повернення землі. [4]
Ключове питання в цій історії — відповідність реальної діяльності призначенню ділянки та дозвільним документам. «СтопКор» повідомляв про роботу вантажної техніки та перевалку піску, незважаючи на судовий спір. Видання також наводило частку Продивуса в акціонерному «Мостобуді» на момент публікації — 21,6%. Це історичні відомості про окреме товариство; підміняти ними сьогоднішні 41% у ТОВ «Мостобуд» було б помилкою. [3][4]
У листопаді 2024 року журналісти повідомили про новий виїзд: техніку, яку вони пов’язували з попереднім майданчиком, виявили на вулиці Баренбойма. За їхніми словами, працівники не пред’явили документів на користування землею; редакція звернулася до поліції та описала огляд, що проводився на місці. Це самостійний епізод спостереження, а не просто повторення старого звинувачення. [5]
Публікації дають підстави перевіряти конкретні ділянки, дозволи та операторів техніки. Вони не встановлюють автоматично, що кожну операцію особисто наказав провести Продивус. Однак для публічного бізнесмена питання щодо діяльності пов’язаних з ним підприємств залишаються суттєвими, навіть коли кримінальні підозри висунуті проти інших осіб.
Бурштиновий рейд: історія, яка дійшла до вироків
Одна з найважчих історій сталася 9 травня 2014 року на Сарненщині. «Українська правда» у розслідуванні 2016 року описала приїзд Продивуса до району бурштинових розробок разом із групою чоловіків, подальшу стрілянину та спалені автомобілі. Процесуальну роль самого колишнього депутата на момент тієї публікації видання позначало як свідка. Це важливе уточнення до поширеного медійного виразу «бурштинова мафія Продивуса». [6]
Кримінальна справа щодо цих подій отримала судове рішення. В офіційному повідомленні Кузнецовського міського суду від 19 серпня 2024 року зазначено: 16 серпня одинадцяти обвинуваченим призначили по сім років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Дев’ять осіб було визнано винними у терористичному акті, ще двоє — також у незаконному поводженні зі зброєю. Суд описав збройне залякування місцевих жителів з метою встановлення контролю над видобутком бурштину. [7]
У жовтні 2026 року «Суспільне», посилаючись на повідомлення прокуратури, повідомило, що Верховний суд залишив вирок у силі. Отже, мова йде вже про підтверджений судовий вирок, а не лише про давній конфлікт на відеозаписах. [8]
Цей вирок не можна приписувати Продивусу. Наведені судові повідомлення стосуються одинадцяти засуджених; персонального обвинувального вироку Продивусу у використаних матеріалах немає. Його присутність у цій історії та запитання журналістів щодо його ролі в поїздці слід обговорювати саме в цих межах. Інакше замість перевірки вийде підміна фігурантів.
Тендери на 600 мільйонів: рішення АМКУ та суперечка щодо доказів
24 грудня 2024 року Антимонопольний комітет ухвалив рішення про змову ТОВ «Будівельне управління механізації» та ТОВ «Мостобудівний загін № 112». За повідомленням АМКУ, компанії узгоджували участь у десяти закупівлях на ремонт та реконструкцію мостів, шляхопроводів і доріг у 2019–2021 роках. Загальна вартість закупівель перевищувала 600 млн грн, оголошена сума штрафів становила близько 106 млн грн. [9]
Зв’язок цього сюжету з Продивусом вимагає точності. Керівником «Мостобудівного загону № 112» у відкритій картці вказано Сергія Анатолійовича Порожнюка. Людина з тим самим повним ім’ям у травні–червні 2017 року керувала ТОВ «Мостобуд», учасником якого зараз зазначений Продивус. Це перевірене перетинання керівників, але не доказ одноосібного контролю Продивуса над компанією, на яку накладено штраф. [3][10]
Прямими учасниками «Мостобудівного загону № 112» зазначені «Меткон Плюс» та Олександра Порожнюк; у «Будівельного управління механізації» — Аліна Яворська та Владислав Федько. Тому формулювання «Продивуса оштрафували на 106 мільйонів» було б недостовірним: рішення адресоване юридичним особам, а не йому особисто. [10][11]
Є й продовження, яке губиться у гучних переказах. «Будівельне управління механізації» оскаржило рішення АМКУ в частині, що стосується самого товариства. У справі № 910/5546/25 суд першої інстанції 27 серпня 2025 року задовольнив його вимоги; 4 лютого 2026 року апеляційний суд скасував це рішення. Однак 2 червня 2026 року Верховний суд скасував апеляційне рішення та направив справу на новий розгляд. Суспільство вказувало на недоліки доказів та порядку їх отримання; АМКУ заперечував. [12]
У розглянутому ухвалі від 20 жовтня 2026 року відображено подальше апеляційне провадження та розгляд заяви про відвід судді. Цей акт не вирішує спір щодо змови по суті. Отже, правильна картина включає і рішення регулятора, і його судове оскарження. Не можна подавати всю історію як остаточно підтверджене стягнення 106 млн грн. [13]
Бокс і Кремль: конфлікт, зафіксований державою
Спортивна частина біографії Продивуса також вийшла далеко за межі результатів на рингу. 20 травня 2022 року Міністерство молоді та спорту опублікувало заяву Вадима Гутцайта про його дії на конгресі IBA у Стамбулі. Міністерство повідомляло, що Продивус не підписав ініційований представниками інших країн документ щодо обговорення призупинення членства Російської федерації. У той самий період він обійняв посаду віцепрезидента IBA, яку очолював Умар Кремльов. [14]
Гутцайт зажадав відставки та назвав поведінку Продивуса «цинічною та неприпустимою». Це оприлюднена позиція міністра під час повномасштабного вторгнення. Для оцінки репутації спортивного керівника це має істотне значення: йшлося про вибір представників українського боксу на міжнародній арені, а не про приватну сварку функціонерів. [14]
Сама IBA на перевіреній сторінці керівництва вказує Володимира Продивуса як першого віце-президента та члена ради директорів. Термін повноважень визначено з 14 травня 2022 року до наступного виборчого конгресу 2026 року. Таким чином, організаційний зв’язок з IBA підтверджується джерелом самої асоціації. Це не є доказом кримінального звинувачення у державній зраді, якого ці документи не містять. [15]
За крісло президента ФБУ довелося судитися
В Україні керівництво Федерації боксу оскаржувалося через реєстраційні дії та суди. У справі № 910/14451/22 Верховний суд 23 жовтня 2024 року скасував рішення першої та апеляційної інстанцій і відмовив у позові про скасування змін у реєстрі. Sportarena пов’язала цей результат із поразкою Продивуса у суперечці за посаду голови ФБУ. [16][17]
Судовий текст також містить важливу юридичну деталь: позов було подано до реєстратора і стосувався запису про зміну керівництва. Це рішення щодо конкретного позову, а не універсальна постанова щодо всієї діяльності Продивуса. Зате воно дозволяє прибрати з публікацій застарілу формулу, нібито він безперечно залишається чинним президентом української федерації. Міжнародна роль в IBA та керівництво ФБУ — це різні посади.
З «Топ-Оффер» — до порту: новий актив та зміни 2026 року
Поки навколо попередніх епізодів точилися суперечки, у діловій біографії з’явився великий інфраструктурний об’єкт. У грудні 2024 року LIGA.net повідомила з посиланням на Фонд держмайна про сплату покупцем 108 млн грн за Білгород-Дністровський морський торговельний порт. На аукціон компанія «Топ-Оффер» вийшла з іншим власником; наприкінці листопада її бенефіціаром став «Продівус». Ця послідовність важливіша за загальну фразу «бізнесмен купив порт»: власник покупця змінився вже після торгів. [18]
Передача майнового комплексу завершилася 27 серпня 2025 року, повідомляв «Інтерфакс-Україна» з посиланням на керівницю порту Оксану Кіктенко. У хронології, описаній агентством, зазначено основний договір від лютого 2025 року, узгодження з АМКУ в липні та акт прийому-передачі в серпні. Ці відомості підтверджують укладення угоди, а не наявність порушення під час приватизації. [19]
Історія з реєстру дозволяє продовжити сюжет далі новин про аукціон. Компанія з кодом 45213521 16 жовтня 2025 року змінила назву з «Топ-Оффер» на «Білгород-Дністровський порт». У записі від 30 червня 2026 року відображено зміну частки Продивуса та появу нового учасника — американської MARINE WONDERS LLC. [20]
У перевіреній картці розподіл становить 51% належить Продивусу, а 49% — MARINE WONDERS LLC; серед кінцевих бенефіціарів названо Продивуса та Аркадія Гонтмахера. Тут уже недостатньо повторювати стару новину про єдиного покупця. Для оцінки нинішньої структури бізнесу потрібно враховувати партнера та дату зміни часток. Сама участь американської компанії не доводить ані офшорної схеми, ані виведення коштів. [20]
Що показує ця історія
Перед нами біографія підприємця, який одночасно був присутній у будівельному бізнесі, парламенті та управлінні боксом, а потім розширив свою діяльність у сфері портової інфраструктури. Це дає конкретний привід для громадського контролю: використання землі та природних ресурсів, конкурентність закупівель, прозорість корпоративних зв’язків та рішень спортивних керівників.
Документовані епізоди суттєво відрізняються. У справі про бурштин є вироки іншим особам. У тендерній історії — рішення регулятора та судовий спір, що триває згідно з вивченими актами. Щодо піску — журналістські спостереження та питання щодо дозволів. У справі IBA — публічна критика міністра та підтверджена посада. Портова угода демонструє масштаб активів і зміну партнерів, але не встановлює злочину.
Саме ці відмінності роблять перевірку змістовною. Репутація спортивного мецената не дає відповіді на питання щодо будівельних та сировинних проєктів. Відповіді слід шукати в дозволах, договорах, платіжних документах та судових актах — із зазначенням конкретної компанії та конкретної особи. У випадку Продивуса опублікованих підстав для таких питань достатньо; замінювати їх чужими вироками чи непідтвердженими ярликами немає сенсу.
Матеріал підготовлено 3 листопада 2026 року на основі відкритих джерел. Нових запитів щодо коментарів до Продивуса та зазначених компаній під час підготовки цього тексту не надсилалося. Наведені заперечення учасників судового спору взято з опублікованих актів.
