Віталій Сергійович Рибалко (укр. Рибалко Віталій Сергійович(Віталій Рибалко) зазначений в українському реєстрі як один із засновників боксерського клубу «Удар-Коростень». У листопаді 2026 року Антикорупційний центр «Межа» назвав його ймовірним «Боксером» із записів щодо операції «Карфаген». У цій історії є три різні джерела: спортивний архів, судова картка з прізвищем Рибалко та матеріали НАБУ, в яких використовується це прізвисько. Кожне з них підтверджує свою частину історії. [1] [5] [6] [7] [10]
Віталій Рибалко: спортивний архів Коростя
Ім’я Віталія Рибалко зустрічається в публікаціях Коростенської міськради задовго до операції «Карфаген». У жовтні 2012 року муніципальний сайт повідомив, що боксер клубу «Ринг» посів друге місце в категорії до 64 кг на міжнародному турнірі пам’яті тренера Анатолія Вальчука у Вінниці. У вересні 2014 року міська влада зазначила Рибалко у складі збірної Житомирської області на чемпіонаті України серед чоловіків у Києві. На обласному чемпіонаті у вересні 2015 року спортсмен із клубу «Удар», за даними того ж архіву, посів перше місце у категорії до 69 кг. У спортивних замітках наводяться ім’я та прізвище без по батькові. [2] [3] [4]
Повне ім’я з’являється у витягу з ЄДР: 13 квітня 2016 року у Коростені зареєстрували громадську організацію «Боксерський спортивний клуб „Удар-Коростень“» (ЄДРПОУ 40422289). Рибалко зазначений серед засновників. Це документ про його зв’язок із клубом. Спортивна біографія пояснює, чому версія про прізвисько привернула увагу, але не встановлює, хто говорить на записі. [1]
«Боксер» на плівках НАБУ: що зазначено в матеріалах «Карфагена»
4 листопада 2026 року НАБУ та САП повідомили про новий епізод операції «Карфаген». За версією слідства, ймовірна організація забезпечувала прикриття нелегального бізнесу та організовувала напади й викрадення. У переказі опублікованого відео «Українська правда» вказує, що людей під прізвиськами «Боксер» і «Паша» слідство описує як виконавців доручень «Криміналу». В офіційному повідомленні НАБУ прізвище Рибалко не названо. [5] [6]
Саме цю версію опублікувала «Межа». Як повідомили ZAXID.NET та «Антикор», активісти зіставили згадку про колишню справу щодо викрадення підприємця Андрія Венгріна з матеріалами цього провадження та назвали Віталія Рибалко. Обидві публікації посилаються на одну й ту саму роботу «Межі». В окремих повідомленнях ЗМІ про затримання фігурувало інше прізвище — Рибалко, тому за ними неможливо з упевненістю встановити, кого саме затримали або кому повідомили про підозру в рамках «Карфагена». [7] [8] [12]
Справа Андрія Венгріна: що підтверджує суд
У судовій картці справи № 761/32758/25 зазначено Шевченківський районний суд Києва. У переліку учасників цієї справи Віталій Сергійович Рибалко названий одним із двох обвинувачених, Андрій Венгрин — потерпілим. В опублікованій копії ухвали від 5 вересня 2025 року імена знеособлено, але збігається номер справи та вказано номер кримінального провадження: 12025100100000546, зареєстрованого 3 лютого 2025 року. [9] [10] [11]
Суд описує отриманий обвинувальний акт щодо ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України — про незаконне позбавлення волі або викрадення людини та вимагання за обтяжуючих обставин. Ухвала стосується того, хто розглядатиме справу: суд задовольнив клопотання захисту про колегію у складі трьох суддів. Документ не вирішує питання про вину та не пов’язує Рибалко з прізвиськом із записів НАБУ. [11]
Що встановлено, а що ще потрібно підтвердити
Реєстр пов’язує Рибалко з клубом «Удар-Коростень», а судова картка — з конкретним обвинувальним провадженням. Ці записи допомагають зрозуміти, звідки взялася ідентифікація «Межі». Саме зіставлення голосу та прізвиська з ім’ям залишається журналістською версією: для процесуального підтвердження потрібен прямий іменний зв’язок у матеріалах слідства чи суду. [1] [5] [7] [10] [11]
Читайте також: «Карфаген» і «Хімпром»: що НАБУ розкрило 4 листопада — аналіз нових записів, ролей учасників та версії слідства щодо прикриття кол-центрів. [13]
