На сайті знайомств користувач міг зареєструватися безкоштовно, побачити вхідне повідомлення і лише потім дізнатися, що за відповідь доведеться заплатити. А коли цей бізнес виставили на продаж, покупцем стала компанія під керівництвом одного з її засновників — Максима Валерійовича Полякова. Між цими двома подіями — скарги клієнтів, розслідування журналістів і перевірка KPMG. Після угоди з’явився ще один документ: рішення суду Британських Віргінських островів про замороження активів у суперечці навколо холдинг-компанії, що займається онлайн-знайомствами.
Щоб розібратися в історії Максима Полякова, ми зіставили публікацію «Антикора» з біржовими повідомленнями Cupid plc, матеріалами Reuters та судовим актом. Вийшла історія двох цінників: за можливість відповісти в чаті та за право отримувати прибуток від бізнесу, який продавав цю можливість.
Досьє фігуранта · Максим Валерійович Поляков (Max Polyakov) — профіль підприємця та матеріали про його бізнес.
Лист надійшов. За відповідь — платіть
У березні 2013 року Reuters описав принцип роботи сайтів Cupid: створити обліковий запис можна було безкоштовно, а для відповіді на повідомлення потрібна була передплата. Саме цей поріг перевіряли журналісти. У публікації про репортаж BBC Reuters надав скарги користувачів: вони підозрювали, що повідомлення від потенційних партнерів могли бути несправжніми та підштовхувати їх до покупки. Київське видання Kyiv Post окремо дослідило процес найму в запорізькому офісі. За даними видання, на співбесіді журналістці пояснили, що робота менеджера з мотивації передбачала спілкування з чоловіками від імені користувачки та пропозицію оплатити підписку. Cupid заперечувала, що сама створювала анкети або надсилала повідомлення, щоб схилити безкоштовних користувачів до оплати. [1] [2] [3]
У цієї моделі є конкретна вразливість. Коли лист видно відразу, а відповідь прихована за платіжним екраном, компанія знає про відправника набагато більше, ніж покупець. Клієнт приймає рішення про підписку на основі ознак, які бачить в інтерфейсі: фото, ім’я, текст, час відправлення. Якщо за анкетою стоїть співробітник сервісу, його роль має бути зрозумілою в той момент, коли лист стає аргументом на користь покупки. Без такого розкриття навіть корисний для модерації обліковий запис може виглядати як запрошення до знайомства.
Реакція ринку показала, наскільки важливим було це питання для бізнесу. 22 березня 2013 року, за даними Reuters станом на 16:47 GMT, акції Cupid впали на 57% до 52 пенсів. Їхнє падіння почалося ще до оголошення компанією про перевірку публікації. Реакція біржі показує, як інвестори оцінили ризик; сама по собі вона нічого не доводить щодо походження повідомлень. [1]
Що насправді виявила KPMG
1 липня 2013 року рада директорів Cupid повідомила ринку про підсумки перевірки, яку замовила у KPMG. Згідно з опублікованим резюме, перевіряючі не знайшли доказів організованої компанією практики, за якої співробітники через підставні анкети вмовляли зареєстрованих користувачів придбати передплату. Перевірка тривала понад два місяці. За повідомленням Cupid, вона охоплювала анкети, повідомлення, процедури скасування передплати та інтерв’ю зі співробітниками в Единбурзі та Україні. [4]
Той самий документ зафіксував проблему: співробітники, які працювали на сайтах, не були чітко позначені для клієнтів. Це могло вводити користувачів в оману щодо того, хто з ними спілкувався. Cupid повідомила, що змінює роботу своєї команди та буде чіткіше позначати співробітників. Для читача обидві частини висновку однаково важливі. Стверджувати, що KPMG виявила фабрику підроблених анкет для продажу підписок, невірно. Представляти підсумок перевірки як відсутність проблеми з маркуванням — теж. [4]
З біржового резюме можна дізнатися, як компанія сформулювала висновки та що пообіцяла змінити. З нього неможливо дізнатися, як виглядало кожне спірне повідомлення, або перевірити, скільки користувачів заплатили після контакту з анкетою співробітника. Для цього потрібні знеособлені журнали повідомлень, історія позначок анкет та дані про платежі. Таких матеріалів у нас немає.
43,1 млн фунтів: що продавали, кому і за які гроші
Через два тижні після оприлюднення підсумків KPMG, 15 липня 2013 року, Cupid оголосила про продаж портфеля сайтів для невимушених знайомств. Серед брендів були BeNaughty, Flirt, CheekyLovers, WildBuddies, Click&Flirt та QuickFlirt. Разом із ними продавалися дві кіпрські дочірні компанії. За 2012 рік цей пакет, за повідомленням Cupid, приніс приблизно 51,1 млн фунтів стерлінгів виручки та 9,7 млн фунтів стерлінгів скоригованого EBITDA — показника прибутку до відсотків, податків та амортизації з поправками компанії. Обидві суми стосуються бізнесу, а не доходу його співзасновника. [5] [6]
Покупцем була зареєстрована на Британських Віргінських островах компанія Grendall Investments Limited. Нею керував Поляков, співзасновник Cupid, який на момент оголошення, за даними продавця, володів 15% акцій Cupid plc. Згідно з правилами AIM, угоду розкрили як операцію з пов’язаною стороною. Рада директорів Cupid повідомила, що після консультації з Peel Hunt вважає умови справедливими та розумними для акціонерів. [5]
| Сума | Що вона означала |
|---|---|
| 5,5 млн фунтів стерлінгів | Грошовий платіж, передбачений на момент укладення угоди. |
| 9,1 млн фунтів стерлінгів | Сума, яку врахували через викуп пакета акцій Cupid, що належав від імені Полякова. |
| 28,5 млн фунтів стерлінгів | Початкова відстрочена частина, яку передбачалося виплатити щомісячними внесками протягом 40 місяців. |
| 43,1 млн фунтів стерлінгів | Початкова загальна вартість угоди: сума трьох попередніх рядків. |
| 35,6 млн фунтів стерлінгів | Переглянута загальна вартість після узгодження знижки за попередні платежі. |
У грудні 2014 року Cupid оприлюднила ціну цієї угоди: з решти £20 млн сторони домовилися про скорочення боргу до £12,5 млн та перенесення кінцевого терміну виплати на грудень 2015 року замість листопада 2016-го. Різниця склала £7,5 млн. За оновленими умовами Cupid зберігала права на пов’язані домени та товарні знаки до повної виплати переглянутої відстроченої частини. Отже, дві суми, які легко сприйняти за конкуруючі оцінки, виявляються різними етапами однієї угоди. [7]
24 грудня 2015 року продавець, який вже мав назву Castle Street Investments, повідомив, що отримав останній відстрочений платіж від Grendall. Це повідомлення продавця про завершення розрахунків, а не незалежна виписка про рух коштів. [12]
У грудні 2014 року окремо продали решта Активи Cupid у сфері онлайн-знайомств за £3 млн. Серед покупців були Tradax IP Licensing Limited, Together Networks Holdings Limited та Together Networks Limited. Про цю операцію оголосили разом із переглядом графіку щодо Grendall. [13] Поєднання цих документів створює зручну історію про те, як Поляков «продав сайти самому собі й заробив 43 млн фунтів». З оприлюдненої інформації випливає інший розподіл ролей: продавець — публічна компанія Cupid, покупець — Grendall, Поляков — її керівник та акціонер продавця, чий пакет фігурував у розрахунках. Скільки в підсумку заробив особисто Поляков, ці цифри не розкривають. [5] [7]
Офшорний ланцюжок і суперечка на $12 млн
Біржові документи відображають угоду ззовні. Судовий акт у справі Гільфанов і Токарев проти Полякова та інших дозволяє побачити суперечку всередині структури. Апеляційний суд описує ланцюжок: Phoenix Holdings володіла Grendall, яка мала суттєві інтереси в бізнесі онлайн-знайомств Together Networks. Після поділу іншого бізнесу Рустам Гілфанов і Сергій Токарєв домовилися зарахувати зобов’язання на $12 млн в обмін на 10% простих акцій Phoenix. Сторони розійшлися в розумінні того, яку частку розподіленого прибутку давав цей пакет. [8]
Позивачі стверджували, що їм обіцяли 10% прибутку, але після врахування іншого класу акцій, що надавали право на прибуток без права голосу, їхня частка становила близько 6,75%. Вони вимагали розірвати угоду та повернути $12 млн або стягнути збитки. Предметом спору стало й те, що Валерій Поляков безоплатно передав 900 тисяч акцій Phoenix третій особі. [8]
3 лютого 2017 року апеляційний суд залишив у силі замороження активів на території Британських Віргінських островів, знизивши ліміт з $12 млн до $10 млн. Скасування глобального замороження суд підтвердив. Суд визнав, що позивачі мали достатньо вагомі аргументи щодо шахрайства, щоб зберегти місцеве забезпечення. Розглянутий акт не вирішував спір по суті та не присуджував позивачам 10 млн доларів. Остаточного рішення щодо їхніх вимог у вивчених відкритих джерелах не знайдено. [8]
Ключ до цього епізоду — різниця між часткою голосів, часткою простих акцій та часткою в прибутку. Відсотки збігаються лише тоді, коли правила компанії пов’язують їх між собою. Якщо частина акцій дає право на прибуток без права голосу, володіння 10% одного класу ще не дає відповіді на питання, скільки грошей отримає акціонер. Саме тому для перевірки тут важливі реєстр власників за кожним класом, статут і рішення про розподіл прибутку.
Де закінчується версія «Антикора»
28 лютого 2019 року «Антикор» писав про ботів у сервісах знайомств, суперечливі умови користування та ймовірне використання фотографій клієнтів для інших анкет. Відкриті документи підтверджують, що навколо повідомлень на сайтах Cupid точилася публічна суперечка, а компанія визнала проблему з позначенням співробітників у чаті. Масове використання фотографій клієнтів для підставних анкет та особисті вказівки Полякова з розглянутих документів не випливають. [9] [4]
Тут важливі три різні речі: анкета співробітника, автоматичне повідомлення та профіль, створений із чужим фото, щоб видати його за реального співрозмовника. Перше описано в біржовому повідомленні. Друге й третє вимагають власних доказів щодо конкретного сайту, оператора та періоду. Зовні схожий шаблон сайту або схоже привітання не дозволяють встановити, хто керував анкетою. І висновки щодо Cupid до продажу не можна автоматично поширювати на кожен сайт, який пізніше працював під схожим брендом.
Корупція: корпоративний конфлікт і помилка з однофамільцем
У цій історії є задокументована операція з пов’язаною стороною та претензії партнерів у цивільному спорі. Вони дають підстави ставити питання щодо управління, ціни та розподілу прибутку. Реєстрація покупця в офшорній юрисдикції, зацікавленість акціонера та забезпечувальні заходи не свідчать про те, що хтось передавав гроші чиновникам або купував державні рішення. У перевірених матеріалах ми не знайшли підтвердження звинувачення у хабарництві або вироку за корупцію саме стосовно підприємця Максима Валерійовича Полякова. [5] [8]
У «бурштиновій справі» НАБУ фігурував колишній народний депутат Максим Анатолійович Поляков. Його по батькові та депутатський мандат підтверджує картка Верховної Ради. У рішенні на Британських Віргінських островах відповідачем названо Maxim Valeriovich Поляков. Це дві різні особи. Посилання на «бурштинову справу» тут варто наводити лише для того, щоб не переплутати їх. [10] [11] [8]
Які документи потрібні, щоб вирішити ці питання
- Для клієнтів: архівні правила та знімки інтерфейсу конкретних сайтів, зокрема екран перед оплатою. Як позначалися співробітники та автоматичні повідомлення до придбання передплати?
- Для акціонерів: Звірка переказів Grendall із графіком та документи про зняття забезпечення. Біржове повідомлення закриває питання щодо останнього платежу за словами продавця; деталізація розрахунків дозволила б простежити весь шлях грошей.
- Для учасників спору: історичний реєстр класів акцій Phoenix та рішення по суті або відомості про врегулювання. Як розподілили права на прибуток і чим закінчилися вимоги сторін?
Головне запитання до бізнесу Полякова у сфері знайомств залишається простим: хто написав користувачеві до того, як у нього попросили гроші? У корпоративній частині є своє запитання: кому було обіцяно право на прибуток і що за цією обіцянкою стояло в документах? За гучними сумами стоять конкретні відповіді — але для них потрібні первинні записи, а не ще одна версія про те, скільки коштувала «імперія знайомств».
