Офіс може зникнути за один день. Мережа, яку він обслуговував, — залишитися. Закриття приміщення, затримання операторів та вилучення комп’ютерів ще не дають відповіді на питання: хто фінансував роботу, хто постачав людей, кому належали клієнтські бази та хто розпоряджався доходами? В історії «Хімпрому» саме ці зв’язки допомагають зрозуміти, чому повідомлення про розгром сусідять із новими розслідуваннями.
У першої частини аналізу схеми «Хімпрому» ми розділили кадрову та збутову гілки та поставили питання про кінцевий контроль. Тепер розширюємо модель: додаємо шахрайські офіси, технічне обслуговування, рух грошей, примус та корупційні ризики. Окремо розглядаємо Казахстан, Молдову та Польщу — три напрямки, за якими принципово важливо відрізняти підтверджений епізод від припущення про причетність усієї організації.
Основа матеріалу — відкриті повідомлення правоохоронних органів та журналістські розслідування. Підтвердження того, що відомство повідомило про епізод, не є рівнозначним обвинувальному вироку всім згаданим особам. Схема нижче — функціональна реконструкція за кількома джерелами, а не виявлений штатний розклад єдиного підприємства.
За однією вивіскою можуть стояти різні системи
Слово «офіс» зручне для заголовка, але недостатнє для розслідування. В одному приміщенні можуть шукати виконавців, в іншому — обробляти замовлення, у третьому — виманювати гроші у потерпілих. Технічно такі приміщення можуть бути схожими: робочі місця, телефони, керівники змін. Але їхні функції та джерела доходу відрізняються.
Тому в новій схемі є три основні гілки. Перша забезпечує людей. Друга пов’язана з виробництвом та збутом заборонених речовин. Третя — з телефонним та інвестиційним шахрайством. Фінансовий, технічний та силовий супровід показано окремо. Це дозволяє не оголошувати кожну виявлену посаду самостійним підрозділом і не замінювати різні кримінальні епізоди однією величезною цифрою.
Найважливіше питання під час такого аналізу — не кількість намальованих прямокутників. Важливо, чим підтверджено перехід між ними: листуванням, конкретним платежем, розпорядженням, показаннями чи лише припущенням автора.
Щодо схеми: червоні блоки містять відомості з джерел; сірі зв’язки пояснюють функції та не встановлюють особисте підпорядкування. Бурштиновим кольором виділено версії та прогалини. Географічні блоки слід розглядати окремо: не кожна країна на малюнку позначає підтверджене представництво «Хімпрому».
Перший напрямок: постійний пошук кадрів
У прес-релізі Національної поліції від 31 серпня 2026 року описано вербування через фіктивні вакансії: людей підбирали на посади операторів, кадрових працівників, хіміків, кур’єрів та логістів. Відомство пов’язало цю інфраструктуру з «Хімпромом» і повідомило про спільну роботу з Казахстаном та Албанією.
Тут важливий сам характер підбору персоналу. Мережам потрібні працівники з різними навичками, тому кадрова функція не зводиться до пошуку вуличного кур’єра. Втрата одного ділянки може створювати попит на нових людей одразу в кількох місцях: потрібні заміни, навчання та перерозподіл обов’язків. Це аналітичне пояснення значення вербування, а не встановлена чисельність конкретних відділів.
Зовнішня схожість вакансії зі звичайною пропозицією про роботу може приховувати її реальний зміст. Для оцінки відповідальності конкретної особи необхідно встановити, що їй обіцяли, що вона знала, коли дізналася про протиправні дії та чи могла вільно припинити участь. Сам факт роботи в приміщенні ще не описує всю його роль.
Другий напрямок: від продукції до виручки
У у квітневому повідомленні Нацполіції про «Хімпром» окреме місце займає проєкт U420. Відомство називало Київ і Дніпро виробничими центрами та повідомляло про збільшення кількості торгових точок з 13 у листопаді 2025 року до 105 у квітні 2026-го. Це показники конкретного описаного напрямку, а не розмір усієї міжнародної мережі.
Виробництво, зберігання, переміщення, продаж та отримання грошей — це різні дії. У розслідуванні їх необхідно поєднувати послідовно. Виявлена лабораторія не розкриває автоматично власника кожного магазину; загальний вигляд упаковки не доводить існування загального організатора. Потрібні відомості про походження партій, розпорядження ними та розрахунки між учасниками.
На схемі ці функції об’єднані в одну гілку, але це не означає, що кожному її елементу відповідає окремий керівник або що вся продукція проходила однаковий шлях. Така модель потрібна для аналізу документів: вона показує, якої ланки бракує у поясненні конкретної справи.
Третій напрямок: офіс, який заробляє на довірі
16 грудня 2025 року українська поліція повідомила про шахрайські кол-центри в Києві, Дніпрі та Івано-Франківську. Потерпілими називалися мешканці Чехії, Латвії та Литви. Оператори представлялися співробітниками банків та правоохоронних органів. У квітневому повідомленні 2026 року Нацполіція пов’язала цю раніше викриту мережу з фігурантами «Хімпрому».
У грудневому релізі описано розподіл обов’язків між керівниками змін, операторами, перекладачами, технічними фахівцями, кадровими працівниками та наставниками. За версією поліції, для переконливості шахрайства використовувалися носії мов потерпілих та технології підміни зовнішності й голосу. Зазначено щонайменше 47 потерпілих та збитки у розмірі майже 50 млн гривень.
Важлива відмінність: такий офіс отримує гроші безпосередньо від ошуканої людини, тоді як вербувальний офіс забезпечує чужу діяльність кадрами. Об’єднувати їх можна лише там, де джерела вказують на спільних організаторів, ресурси або управління. Одного слова «колл-центр» для цього недостатньо.
Для читача з цього можна зробити практичний висновок: переконлива мова, знайома манера висловлювання та зовнішність людини під час відеозв’язку не підтверджують її повноважень. У описаному поліцією епізоді довіра до інститутів стала частиною самого обману.
Фінансовий блок: хто фігурує у платіжній операції та хто приймає рішення
Квітневий реліз про U420 містить конкретну ознаку ймовірного централізованого управління: поліція заявила про 145 підконтрольних підприємців, які адмініструвалися з однієї IP-адреси. Відомство також повідомило про використання криптовалютних гаманців. Це версія слідства щодо описаної ним фінансової інфраструктури.
Важливе значення має різниця між формальним власником і фактичним розпорядником. Ім’я в банківському документі відповідає на одне питання: на кого відкрито рахунок. Воно не завжди відповідає на інше: хто давав розпорядження й отримував кінцеву вигоду. Встановлення контролю вимагає зіставлення документів і дій, а не припущень на основі одного прізвища.
Загальну мережеву адресу теж не можна вважати універсальним доказом загального злочинного управління. Вона може бути однією з ознак у сукупності, але сама по собі не ідентифікує особу і не пояснює законність усіх операцій. У статті ми наводимо її як деталь повідомлення поліції, а не як результат власного технічного дослідження.
На новій схемі фінансова функція зіставлена з обома дохідними гілками. Це аналітичне формулювання питання: чи існують загальні розпорядники? З доступних матеріалів не можна зробити висновок, що всі згадані в різних справах кошти незмінно надходили в одну касу.
Технічна підтримка та примус — різні способи утримання системи
Технічна функція забезпечує роботу зв’язку та цифрових сервісів. Примус утримує людей і придушує опір. Їх корисно показувати окремо: кваліфікований фахівець, охоронець та організатор нападу не стають одним і тим самим учасником лише тому, що їхні дії могли слугувати загальній структурі.
Серпневий реліз Нацполіції повідомляє про штрафи, насильство та незаконне утримання осіб, які намагалися вийти з системи. У ньому також зазначено, що в березні 2026 року в Албанії передали до суду справу проти двох громадян України щодо епізоду утримання операторів та застосування насильства. У квітневому повідомленні поліція окремо заявляла про переслідування опонентів та співробітників, які розслідували діяльність спільноти.
Для аналізу це означає, що стійкість мережі не можна пояснювати лише доходами. Страх може заважати людині піти, повідомити інформацію або дати свідчення. Однак кожне звинувачення у насильстві має мати власну доказову базу: потерпілого, обставини, ймовірних виконавців та зв’язок із замовником. Загальна характеристика організації не замінює встановлення конкретного епізоду.
Корупція: вже не лише журналістська гіпотеза
22 квітня 2026 року голова Нацполіції Іван Виговський публічно говорив про корупційну складову «Хімпрому». За повідомлення «Інтерфакс-Україна» з брифінгу, він згадав правоохоронців, зокрема співробітників поліції, та інших посадових осіб, включаючи депутатів. Це атрибутована заява керівника відомства, а не оприлюднений список засуджених.
Чому це питання важливе для організації мережі? Можливе незаконне сприяння посадових осіб змінює умови її роботи. Попередження про перевірку, втручання у прийняття рішення або передача закритої інформації можуть впливати на наслідки злочину. Тут перелічено напрямки аналізу корупційного ризику; стаття не стверджує, що кожен такий механізм доведено стосовно «Хімпрому».
Особливо важливо розрізняти корупцію та погрози. В одному випадку посадова особа може отримувати вигоду за сприяння, в іншому — ставати об’єктом тиску. З факту погроз поліцейському не можна робити висновок, що він працює на злочинну мережу. З тривалого провадження не можна автоматично зробити висновок про наявність хабара.
Редакція розглядає версію про активізацію пов’язаних із «Хімпромом» офісів та корупційних контактів у Молдові, Польщі та Казахстані. Перевірені для цієї публікації відкриті джерела не дають підстав вважати таку активізацію в усіх трьох країнах встановленим фактом. У новій схемі ця версія виділена окремо від конкретних поліцейських епізодів.
Казахстан: конкретна міжнародна лінія розслідування
Казахстанський напрямок має прямий зв’язок із «Хімпромом» у вже згаданому серпневому повідомленні української поліції. Відомство зазначило, що в липні 2026 року в Казахстані провели 15 обшуків і затримали 17 осіб, яких слідство пов’язувало з збутом наркотиків та злочинним угрупованням.
Це вагоміше, ніж припущення, засноване на географії поїздок. Є згаданий епізод міжнародного розслідування. Але він не дає підстав автоматично стверджувати, що на території Казахстану перебував кожен описаний у релізі вербувальний офіс або що встановлено заступництво місцевих чиновників.
На схемі країна тому позначена як напрямок, прямо названий у розслідуванні «Хімпрому». Корупційні контакти та розширення офісної інфраструктури винесені в окреме питання, що перевіряється. Кількість затриманих стосується конкретного етапу операції й не є оцінкою всього складу мережі в країні.
Молдова: існування офісів шахраїв підтверджено, їхня приналежність — ні
18 лютого 2026 року поліція Молдови повідомила щодо спільного з Румунією розслідування шахрайства під виглядом інвестицій. У Кишиневі було виявлено кол-центр; у структурі, за версією слідства, працювали оператори, адміністратори, менеджери та координатори. У повідомленні фігурували 26 обвинувачених. Співпраця відбувалася за участю Європолу та Євроюсту.
Серед вилучених матеріалів були бухгалтерські документи та договори оренди. Поліція також повідомила про аналіз криптовалютних потоків. Це приклад того, які сліди дозволяють перейти від виявленого офісу до встановлення його діяльності та зв’язків.
У цьому повідомленні молдавської поліції мережа не названа підрозділом «Хімпрому». Ми наводимо цей епізод як регіональний контекст, а не приписуємо відомому картелю чужу справу. Схожість посад і способів обману недостатня для висновку про спільного власника.
Для версії про молдавський напрямок істотними є перевірені збіги: один і той самий розпорядник, загальний договір, платіж із встановленим призначенням або підтверджена комунікація. Без цього точка на карті створює враження визначеності, якої у розслідуванні поки що немає.
Польща: територія потерпілих, поліцейська операція чи місце розташування офісу?
19 лютого 2025 року польська поліція повідомила щодо спільної з українськими колегами операції проти інвестиційного шахрайства. Заходи проводилися на території України. Повідомлялося про затримання шести ключових підозрюваних, серед яких були співробітники, менеджери та ймовірний керівник. Під час обшуку в останнього, за повідомленням відомства, було виявлено 600 тис. доларів.
Сам цей сюжет добре ілюструє проблему географічних ярликів. Участь польського відомства не означає, що головний офіс розташовувався в Польщі. Міжнародне розслідування може стосуватися потерпілих, платежів та підозрюваних у різних державах. У зазначеному польському прес-релізі приналежність групи до «Хімпрому» не зазначається.
Є й історичний епізод із прямою згадкою назви мережі. У повідомленні МВС Росії від 7 жовтня 2022 року У справі «ХімПрому» йдеться про отриману в січні 2019 року інформацію щодо затримання одного з обвинувачених у Польщі та подальшої відмови в його екстрадиції. Це твердження російського відомства щодо конкретного епізоду. Воно не розкриває підстави польського рішення і не підтверджує існування діючого офісу.
Відмова в екстрадиції сама по собі також не є доказом корупції. Для висновку про незаконне заступництво потрібні відомості про конкретний вплив на рішення, а не лише незадоволений запит іншої країни.
Три країни — три різні рівні підтвердження
| Напрямок | Що підтверджують розглянуті джерела | Що залишається версією |
|---|---|---|
| Казахстан | Пряма згадка про «Хімпром» у міжнародному розслідуванні. | Активне розширення мережі офісів та корупційні зв’язки з місцевими посадовцями. |
| Молдова | Окрема офіційно описана справа про шахрайський кол-центр. | Належність цієї інфраструктури до «Хімпрому» та пов’язане з цим заступництво. |
| Польща | Міжнародна робота проти шахраїв; окреме історичне повідомлення РФ про затримання фігуранта. | Діюча мережа офісів «Хімпрому» та корупційний захист. |
Щоб говорити саме про зростання, потрібні ще й порівнянні дані за різні періоди. Кілька нових публікацій можуть свідчити про активізацію розслідування, а не про появу нових підрозділів. Без даних про дати відкриття, чисельність, обороти чи інші перевірені показники твердження про експансію залишається гіпотезою.
Особи мережі: досьє не замінює підтверджену посаду
На верхньому рівні схеми розміщений Єгор Буркін — фігурант публічних матеріалів про «Хімпром», також відомий під прізвищем Левченко. Його включення до санкційний перелік України — самостійний задокументований факт. Санкційний статус не є тотожним обвинувальному вироку щодо кожного обговорюваного епізоду.
«Слідство.Інфо» у січні 2024 року аналізувало документи та справи Буркіна та інших фігурантів. Видання також наводило позицію Буркіна: він називав себе підприємцем і заперечував причетність до наркотрафіку. Представляючи особу на схемі, важливо зазначати як джерело звинувачень, так і її опубліковану позицію.
Єгор Васильович Буркін · досьє №0096. Біографія, документи та посилання на матеріали. У схемі він зазначений як фігурант публічних розслідувань; персонального підпорядкування йому кожного з показаних блоків окремо не встановлено.
Олександр Юрійович Щипцов · досьє №0308. Відкрити досьє та його джерела. Матеріали про цю особу слід зіставляти з конкретним періодом та епізодом; у новій схемі йому не присвоєно непідтверджену посаду.
Андрій Олександрович Вігель · досьє №0172. Відкрити досьє та пов’язані публікації. Посилання наведено для подальшого вивчення; з нього не випливає інформація щодо керівництва офісами у трьох розглянутих країнах.
Андрій Абрамович Амірханян · досьє №0256. Відкрити досьє. Під час роботи з варіантами імені та документами необхідно підтверджувати, що різні записи стосуються однієї особи.
Чому нові свідки мають з’являтися разом із доказами
Детальна схема є корисною, доки її деталізація відповідає якості джерел. Якщо з’єднати всіх знайомих однією лінією, читач побачить готову організацію навіть там, де встановлено лише знайомство. Якщо з’єднати всі країни стрілками, вийде карта поставок, якої не існує в документах.
Для продовження цієї серії важливими є три групи доказів. Перша — управлінські рішення: хто ставив завдання та контролював їх виконання. Друга — економічний інтерес: хто фінансував роботу та отримував вигоду. Третя — зв’язок із конкретним епізодом: яке приміщення, дія чи платіж дійсно стосуються розслідування. Відсутню групу не можна компенсувати кількістю фотографій.
Тому питання про можливий рівень керівництва, що стоїть вище за публічно відомих керівників, залишається відкритим. Наявність великої мережі сама по собі не доводить існування ще більшого таємного центру. Такий висновок вимагав би доведення того, які рішення цей центр ухвалював і через кого їх реалізовував.
Попередній матеріал «Наркокартель „Хімпром“ без кордонів» визначав міжнародний масштаб теми. Ця частина уточнює її будову: офіси, що виглядають однаково, можуть виконувати різні завдання, а однакові методи не завжди означають одного організатора.
Перевіряти «Хімпром» слід за зв’язками між людьми, рішеннями та доходами. Міжнародні епізоди вже дають підстави для такої роботи. Але найважливіша лінія на схемі — та, під якою можна вказати джерело та пояснити, що саме воно підтверджує.
