На великій схемі погляд спочатку зупиняється на особах. Потім — на лініях між ними. І лише потім стає помітним масштаб: прізвища, регіональні блоки, повторювані зв’язки. Під час вивчення матеріалів про «Хімпром» виникає відчуття, що його присутність давно перестала бути проблемою кількох міст. Але за цим відчуттям стоїть важливіше питання: які частини мережі дійсно викрито і чому після гучних операцій вона знову з’являється у кримінальних справах?
Схема, за якою працює редакція Kartel-khimprom.com, допомагає ставити запитання. Відповіді доводиться шукати окремо — у повідомленнях правоохоронців, судовій історії та журналістських розслідуваннях. Зв’язок між двома портретами сам по собі не доводить злочинного зв’язку. Зате зіставлення джерел дозволяє побачити, як змінювалася організація, яку українські силовики називають «Хімпромом».
Ми не можемо документально стверджувати, що в Україні не залишилося жодного місця, на яке б вона не впливала. Однак масштаб, про який повідомляють слідчі органи, давно вийшов за межі локального наркобізнесу. І особливо тривожно те, що історія цієї мережі триває через роки після перших повідомлень про її розгром.
Українська історія почалася задовго до останніх обшуків
У березні 2019 року представники Генпрокуратури та СБУ описували організацію, яка діяла на території України з 2014 року. Згідно з викладеною тоді версією, до її складу входили громадяни України, Росії та інших держав; наркотики продавалися через сайти та Telegram, а розрахунки здійснювалися у криптовалюті. Після масових затримань у Росії в 2017 році частина керівних учасників перебралася до України та посилила заходи конспірації. Ці заяви наводить «Українська правда» у репортажі з брифінгу 21 березня 2019 року. [1]
Це важлива точка відліку. Український напрямок не виник раптово після однієї хвилі арештів: згідно з тією ж версією слідства, транскордонна діяльність існувала й раніше. Змінювалися місця перебування учасників та способи управління.
Того дня, за повідомленням LB.ua з посиланням на силовиків, обшуки проводилися в Києві, Київській, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. Правоохоронці говорили про понад 80 обшуків і приблизно двадцять затриманих представників керівного складу. Вже ця географія свідчила про те, що справа не обмежується однією лабораторією чи однією регіональною групою. [2]
2019 рік: операція відбулася, історія не закінчилася
У публічних розповідях про боротьбу з організованою злочинністю слово «ліквідовано» часто стає останнім. Для читача воно означає: небезпека усунена. Але затримання частини учасників, припинення роботи конкретного виробництва та зникнення всієї мережі — це різні результати.
У липні 2020 року СБУ повідомила, що за її матеріалами засуджено сімох учасників «Хімпрому», які займалися продажем наркотиків за криптовалюту на території країн колишнього СНГ. За 2019–2020 роки відомство нарахувало 21 учасника, якому було повідомлено про підозру. Таким чином, ранні операції мали й судовий результат, а не лише фотографії вилученого. [3]
Тим гостріше постає наступне питання: що відбувалося з рештою інфраструктури? Вирок окремому виконавцю не дає на нього автоматичної відповіді. Щоб оцінити результат, потрібно простежити долю керівників, грошових коштів, приміщень та каналів вербування нових людей. Саме на цьому довгому відрізку історія зазвичай губиться серед коротких новин про чергове затримання.
Нова війна, знайома назва
28 грудня 2023 року СБУ знову повідомила про «Хімпром». Відомство оцінювало його міжнародну мережу майже в тисячу учасників, а щомісячні нелегальні доходи — у понад два мільйони доларів. Це оцінка спецслужби на той момент, а не незалежний фінансовий аудит. [4]
У тому ж повідомленні описано серпневий епізод у Київській та Сумській областях: дві лабораторії, вилучено 23 тонни прекурсорів і майже 150 кілограмів готових психотропних речовин. Серед затриманих, за даними СБУ, були двоє колишніх посадовців підрозділу поліції з боротьби з наркозлочинністю. [4]
Тут тема можливого службового прикриття набуває конкретного змісту. Слідство заявляє про причетність осіб, які раніше працювали в профільній правоохоронній системі. При цьому їхня колишня служба сама по собі не доводить існування єдиного ланцюжка покровителів від районного відділу до центрального апарату. Цей ланцюжок необхідно встановлювати на основі окремих дій та рішень.
Регіональна мережа: виробництво, гроші, люди
У квітні 2026 року Нацполіція пов’язала з «Хімпромом» проєкт U420. За її версією, виробничі центри в Києві та Дніпрі постачали продукцію з синтетичними канабіноїдами в усі регіони країни. Поліція заявила, що кількість торгових точок зросла з 13 у листопаді 2025 року до 105 у квітні 2026-го. Під час операції було проведено 281 обшук у столиці та десяти областях. [5]
У фінансовій частині тієї ж справи відомство повідомило про 145 підконтрольних підприємців, які адмініструвалися з однієї IP-адреси, та про використання криптовалютних гаманців. Ці відомості викладені як версія слідства щодо приховування доходів. Вони не означають, що будь-який підприємець або обмінний сервіс, який опинився поруч у інформаційній схемі, автоматично належить до групи. [5]
Для нашої редакції головний сенс цих даних — у розподілі функцій. Досліджувати таку мережу лише за місцями вилучення наркотиків недостатньо. Виробництво, торгові точки, юридичне оформлення та управління коштами вимагають окремих перевірок. Карта обшуків показує, куди дійшли слідчі. Карта фінансових зв’язків має показати, хто отримував прибуток від цієї діяльності.
Корупційне прикриття: що визнали самі правоохоронці
На брифінгу 22 квітня 2026 року голова Нацполіції Іван Виговський прямо говорив про корупційну складову «Хімпрому», зокрема серед співробітників поліції, інших посадових осіб та депутатів. Його заяву опублікував «Інтерфакс-Україна». Там же повідомлялося про зафіксовані погрози на адресу поліцейських, які займалися розслідуванням. [6]
Це підстава вимагати подробиць. Які співробітники отримали процесуальний статус? Які рішення ухвалювалися в інтересах фігурантів? Чи було встановлено одержувачів грошей? Що сталося з матеріалами внутрішніх перевірок? Без відповідей загальна теза про корупцію ризикує залишитися визнанням проблеми без персональної відповідальності.
Редакція вважає перевірку місцевого прикриття одним із центральних напрямків цієї історії. Але прізвище чиновника поруч із прізвищем підозрюваного ще не є доказом. Значення мають задокументований контакт, його зміст, службові дії та можлива вигода. Саме такі зв’язки здатні перетворити ефектну схему на публікацію з доказами.
Чотири фігуранти, через яких можна простежити історію
Єгор Васильович Буркін. Його ім’я — одне з основних у публічних матеріалах про «Хімпром». У додатку до санкційного рішення від 30 грудня 2023 року Буркін зазначений разом з іменами, на які, згідно з документом, він може використовувати документи: Єгор Левченко, Артем Єрмолаєв та Артур Сачіанов. Проти нього введено обмеження, зокрема блокування активів. Це підтверджене рішення про санкції; його не можна замінювати твердженням про наявність обвинувального вироку. [9]
«Слідство.Інфо» у січні 2024 року описувало кримінальні провадження, у яких фігурував Буркін-Левченко, та його публічну позицію: він представлявся підприємцем і пояснював звинувачення діями конкурентів. Для біографії фігуранта важливі обидві лінії — зміст претензій держави та відповідь самої людини. [10]
Олександр Юрійович Щипцов. В історичному огляді RTVI його згадано серед людей, які стояли біля витоків угруповання разом із Буркіним та Андрієм Вігелем. Видання також пов’язує Щипцова з ім’ям Олександра Печерського. Ці відомості слід сприймати з посиланням на джерело: огляд ЗМІ не замінює судового встановлення ролі особи. Для окремого досьє особливо важливо зіставити ранні звинувачення з подальшим перебігом судового процесу. [11]
Михайло Іванович Сочка. Його ім’я з’являлося й поза межами публікацій, присвячених безпосередньо наркоторгівлі. У липні 2024 року LB.ua, переказуючи розслідування «Української правди», повідомляло про Сочку в оточенні ресторатора Ігоря Володимирова. Журналісти пов’язували Сочку з «Хімпромом» і повідомляли про його засудження у 2019 році. Володимиров пояснював знайомство дружбою та продажем автомобіля. Цей епізод вимагає уважного прочитання: особисте знайомство не доводить співучасті у злочині. [12]
Андрій Абрамович Амірханян, також відомий як Андрій Лемишко. Він включений до того самого рішення про санкції від грудня 2023 року. У документі перелічено можливі варіанти інших ідентифікаційних даних, зокрема ім’я Андрій Пархоменко. «Слідство.Інфо» відносить його до фігурантів кримінальних справ, пов’язаних із «Хімпромом». Ця історія показує, чому під час роботи з досьє необхідно перевіряти альтернативні імена: різні записи можуть стосуватися однієї людини. [9] [10]
Україна — лише частина географії
Казахстан та Албанія. 31 серпня 2026 року Нацполіція повідомила про спільне розслідування з правоохоронцями цих країн. За її даними, українські вербувальні кол-центри під виглядом вакансій підбирали людей для різних ланок наркобізнесу. Спроби вийти з системи могли супроводжуватися насильством та незаконним утриманням. [7]
У Казахстані в липні того року, згідно з повідомленням, провели 15 обшуків і затримали 17 учасників ймовірної мережі. Албанський напрямок стосувався справи проти двох громадян України щодо утримання та насильства стосовно операторів: поліція повідомила про передачу її до суду в березні 2026 року. За підсумками завершального українського етапу було затримано сім осіб, дев’ятьом повідомили про підозру. Це конкретні епізоди міжнародного розслідування, а не припущення на підставі закордонних поїздок. [7]
Латвія, Литва та Чехія. У грудні 2025 року поліція викрила мережу шахрайських кол-центрів у Києві, Дніпрі та Івано-Франківську. Їхні оператори, за версією слідства, телефонували мешканцям цих трьох міст, представляючись співробітниками банків або правоохоронних органів. Відомство повідомляло щонайменше про 47 потерпілих і збитки майже в 50 мільйонів гривень. У квітневому прес-релізі 2026 року Нацполіція прямо пов’язала цю операцію з «Хімпромом». [8] [5]
Балтійська лінія, таким чином, має підґрунтя в офіційних матеріалах. Але мова тут йде про потерпілих у Латвії та Литві. Називати це доказом існування місцевих наркотичних підрозділів у всіх країнах Балтії було б неправильно: зміст епізоду інший.
Росія. Російський напрямок присутній уже у викладі українськими силовиками ранньої історії організації: діяльності до 2017 року та подальшого переміщення частини учасників до України. Він не потребує штучного додавання до карти — він входить у саму хронологію справи. [1]
Польща, Білорусь і Туреччина. Ці напрямки входять до кола питань, які редакція має намір досліджувати далі. Джерела, розглянуті для цієї статті, не дають достатніх підстав описувати в кожній із цих країн діюче підрозділ «Хімпрому». Перебування людини за кордоном, використання іноземного документа та діяльність злочинної мережі на території країни — це різні обставини. Для оприлюднення інформації про конкретну структуру потрібні конкретні докази.
Як оцінювати масштаб, не допомагаючи самій групі
У розповідях про всесильний картель є небезпечний побічний ефект: вони можуть грати на користь його репутації. Якщо приписати одній групі кожен кол-центр, кожну лабораторію та кожного корумпованого чиновника, вийде образ непереможної організації. Перевірити це буде неможливо, а реальні зв’язки загубляться серед припущень.
Тому для нас важливо розрізняти ролі. Учасник кримінальної справи, особа, щодо якої застосовано санкції, діловий знайомий та особа, згадана анонімним співрозмовником, не повинні мати однаковий підпис під фотографією. Навіть у межах однієї справи вина та дії кожного встановлюються окремо.
Є й позиція захисту. У опублікованому «Слідством.Інфо» огляді наводяться скарги адвоката Георгія Тігішвілі щодо порушень під час розслідування справи «Хімпрому» та тиску на суд. Ці заперечення не спростовують звинувачення автоматично, але ігнорувати їх під час оцінки процесуальної історії не можна. [10]
Головне питання — що дозволяє мережі повертатися
Порівняння матеріалів різних років дає підстави для суворого висновку: оголошена ліквідація окремих ланок не поклала край історії «Хімпрому». У ній знову фігурують виробництво, вербування, транскордонні епізоди та питання до осіб, пов’язаних із правоохоронною системою.
Але подальша робота має виходити за межі чергового списку прізвищ. Хто зберігав доступ до грошей після арештів? Хто приймав рішення замість учасників, що вибули? Які дії посадових осіб сприяли продовженню діяльності, якщо така допомога буде доведена? І які заходи дійсно позбавили мережу можливості відновитися?
Kartel-khimprom.com продовжуватиме розбирати цю історію, зосереджуючись на людях, документах та окремих епізодах. Схема має ставати дедалі точнішою з кожною публікацією. Наше завдання — показати перевірені зв’язки та відповідальність конкретних осіб, а не просто зафарбувати всю карту одним кольором.
